Історія МАЗ-2000

Розробка «автопоїзда майбутнього» розпочалася у 1985 році. Групі молодих конструкторів Мінського автомобільного заводу на чолі з Михайлом Висоцьким було поставлено завдання – побудувати магістральну вантажівку двадцять першого століття. Ніхто й не думав, що проект набере таких обертів: під час розробки інженери МАЗу запатентували понад тридцять нових винаходів, багато з яких пізніше було викуплено іноземними виробниками.

Перший експериментальний зразок автопоїзда МАЗ був готовий уже у 1986 році. Вантажівка оснащувалась двигуном MAN D2866 потужністю 290 к. с., який працював у парі з 12-ступінчастою «мазівською» КПП. Передачі перемикалися електронним джойстиком. Завдяки відмінним аеродинамічним показникам МАЗ-2000 міг розвивати швидкість до 120 кілометрів на годину. Обтічний кузов не був єдиним ефектним дизайнерським рішенням. Двері кабіни відчинялися проти ходу автомобіля. Крім того, на корпусі тягового модуля розташовувалися додаткові протитуманні фари, між колесами встановлювалися декоративні корпуси, самі колеса були одягнені в ковпаки, а над ними красувалися бризковики. В останній дослідній модифікації головні фари перенесли на нижню частину передньої стінки кабіни, корпус тягового модуля обладнали вентиляційними сітками. Комфорту інтер’єру могли позаздрити найсучасніші закордонні аналоги: плоска підлога, високий дах, панорамне скло, кондиціонер, телевізор, поворотне крісло другого водія, камера заднього виду та багато іншого. Серед переваг МАЗ-2000 експерти виділяли місткий кузов (на 5-10 кубічних метрів більше, ніж у звичайних вантажівок) і показову аеродинаміку. Слабкими сторонами були громіздкість конструкції (важке керування як в автомобільному потоці, так і в стиснених просторах) і складність, і дорожнеча технічного обслуговування машини.

Однак, головна особливість МАЗ-2000 полягала у використанні взаємозамінних вантажних та тягових модулів з метою багаторазового збільшення вантажопідйомності, не збільшуючи при цьому потужність двигуна. Іншими словами, використовувати для двох важких причепів одразу два тягові модулі. Таким чином, вантажопідйомність одного автопоїзда могла становити близько 80 тонн. Сам конструктор наводив у приклад таку ситуацію: «Перед високогірною ділянкою траси можна викотити колісний візок і замінити його моторним. У горах машина працюватиме з додатковим двигуном, а по дорозі назад залишить його на тій же автобазі. Змінюючи число модулів, можна буде перетворювати машину на довгий автопоїзд, збільшувати та зменшувати вантажопідйомність, потужність.». Ідея модульної магістральної вантажівки всерйоз зацікавила не лише радянських промисловців, а й іноземних підприємців. Незважаючи на перспективність, щоправда, втілити її в життя так і не вдалося – для цього довелося б повністю змінювати світові уявлення про логістику, створювати з нуля інфраструктуру вантажоперевезень і приймати нові технічні стандарти для вантажівок.

На жаль, розпад Радянського Союзу призвів до того, що інженерам МАЗ довелося відмовитися від серійного випуску автопоїзда «Перебудова» через брак коштів. І хоча багато технічних рішень цього прототипу потім знайшли втілення в більш сучасних серійних моделях, на самому концепті поставили хрест. Один із двох виготовлених екземплярів «Перебудови» досі можна побачити на постаменті біля входу на завод МАЗ.