Історія МАЗ-516

МАЗ-516 – трьохосьовий вантажний автомобіль. Відмінною особливістю машини була третя вісь, що «вивішується», яка могла опускатися і підніматися в залежності від навантаження. Це дозволяло підвищити вантажопідйомність автомобіля, не перевищуючи допустимих навантажень на дорожнє полотно, а при прямуванні без вантажу з піднятою віссю підвищити маневреність і знизити витрату палива. МАЗ-516 став першою радянською вантажівкою із подібною системою.

Перша партія автомобілів була випущена у 1969 році. Конструкція МАЗ-516 багато в чому заснована на МАЗ-500 і після переходу заводу на випуск модернізованого МАЗ-500А був аналогічним чином удосконалений і трьохосьовий автомобіль, який отримав новий індекс МАЗ-516А. Його випуск розпочався у 1973 році і тривав до 1981 року.

Існувала модифікація МАЗ-514, що відрізнялася відсутністю 3-го мосту, що вивішується (колісна формула 6×4), на її базі, у свою чергу, був створений сідельний тягач МАЗ-515.

Вітчизняна вантажівка МАЗ-516 у серійне виробництво надійшла в 1965 році, вона входила в оновлену серію 500 від конструкторів Мінського автозаводу. Модернізована машина комплектувалася кабіною над мотором, отримала оптимальне на той час поєднання корисного навантаження щодо власної ваги транспортного засобу. Крім того, оновлений двигун ЯМЗ-236 силою 180 «конячок» забезпечував непоганий показник економії пального. Розглянемо показники, особливості цієї техніки, і навіть модифікації, випущені на її основі. Історичні факти Мінський автомобільний комбінат по праву вважався лідером із випуску вітчизняних важких дизельних вантажівок. Наприклад, МАЗ-516 здатний працювати на дорогах першої категорії з можливим осьовим навантаженням у десять тонн. Цей показник повністю задовольняє положення ГОСТ-9314-59, що допускає навантаження на спарений візок до 18 тонн (з урахуванням використання зчіпного пристрою).

Обов’язки головного конструктора заводу на той період виконував М. В. Висоцький, який мав на меті кожну п’ятирічку випускати серійний модернізований автомобіль, а кожні десять років — нову модифікацію. І це в нього непогано виходило. Після виходу у світ серії 500 розробники почали прикидати особливості оновленої версії з урахуванням відгуків користувачів та експлуатаційних особливостей. Багато зразків так і залишилися у вигляді прототипів, проте деякі версії вдало пішли у серію. Висоцький розумів, що перевізні обсяги зростають з кожним роком, а це зумовлює розробку відповідної перевізної техніки. Для вирішення проблеми він вирішує запустити одночасно у конструювання кілька типажів вантажних машин та автопоїздів із підвищеним показником вантажопідйомності. Наголос робився саме на таке бачення, оскільки це дозволяло в найкоротші терміни забезпечити ефективність перевезень.

Вже наприкінці 1965 року було розроблено перші модифікації оновленої серії, а також прототипи автопоїздів із підвищеною вантажопідйомністю. У цій лінійці найпопулярнішими та перспективними стали такі варіанти: Сідельний тягач із двома осями 504В. Трьохосьова вантажівка з додатковою задньою віссю МАЗ-516. Автомобіль із збільшеною вантажопідйомністю під кодом 510. Тривісна модель для автопоїзда МАЗ-514. Сідельний тягач для агрегації із причепом МАЗ-515. Розглянемо зазначені транспортні засоби докладніше. Модифікація 516. Оскільки подальше збільшення параметра вантажопідйомності передбачало експлуатацію автомобілів з додатковими осями, нову категорію включили вантажівки з трьома навантаженими елементами. На стартовій стадії з цим виникли певні труднощі, часто бюрократичного характеру. Злісники посилалися на те, що мінському комбінату цей напрямок не під силу. Крім того, “трьохосьові авто” вже випускалися на КрАЗі. При цьому опоненти не враховували, що сідельний магістральний тягач і вантажівка-позашляховик — це не те саме. Незважаючи на те, що зазначений напрямок розвивався насилу, його вдалося відстояти.

На автомобілі МАЗ-516 впровадили третю підтримуючу вісь, що дало можливість істотно збільшити вантажопідйомність. Перші моделі розраховані на 15 тонн, досконаліші могли транспортувати на 3-5 тонн більше, і це без причіпного пристрою. В автопоїзді показник збільшувався до 24 тонн завдяки використанню спеціального причепа. Щоб ефективно використати заявлені характеристики, планувалося оснастити машину силовим агрегатом потужністю 200-240 кінських сил. МАЗ-516: технічні характеристики У вантажівки, що розглядається, коефіцієнт використання маси з урахуванням власної маси склав 1,6 т. Це був пристойний показник для радянського автомобіля того часу. Додаткова вісь МАЗ-516 дала можливість ефективніше використовувати тягове зусилля, збільшити параметр вантажопідйомності, знизити навантаження на вісь, шкодуючи дорожнє покриття. Елемент оснащувався гідравлічним пристроєм підйому, керувався з кабіни за допомогою пневматики. З підвищенням вантажопідйомності збільшилася витрата пального, що сприяло монтажу додаткового паливного резервуара. Ще одним важливим завданням стала економія пального та гуми при переміщенні без вантажу. Досягнули цього шляхом вивішування заднього моста. Пілотні екземпляри зібрали вже у 1965 році. Незабаром комбінат приступив до повноцінних випробувань машини, що розглядається. Більшість вантажівок тестували із моторами ЯМЗ-236. Оптимальне доведення автомобіля до заявлених характеристик вимагало певного часу. Остаточний варіант після низки доробок знову було представлено на міжвідомчих випробуваннях у 1968 році. Перша промислова партія почала збиратися у 1969 р.