Історія Причепів МАЗ

Історія Причепів МАЗ

Бренд МАЗ у багатьох звично асоціюється з вантажівками та автобусами. Тим часом, це й велика родина причіпної техніки Мінського автомобільного заводу. Розробка її перших зразків розпочалася ще в роки Великої Вітчизняної війни!

Причіп-самоскид-5210 з корисним навантаженням 40 т мав бічне розвантаження з кутом підйому 20-кубової платформи в 50 градусів.

1959 року друкарня Мінського автозаводу тиражами по 200–400 примірників надрукувала перші листівки з технічним описом автомобільних причепів та напівпричепів МАЗ. Є й тонкі чорно-білі проспекти перших автопоїздів, видані друкарнею Академії наук БРСР. Однак у друкованому вигляді немає інформації про військову продукцію, а її випускали!

КБ МАЗ. Вже в 1947 році робота в КБ МАЗ кипіла і по причіпному складу.

Сьогодні важко переоцінити інформацію, яку у 90‑і роки вашому покірному слузі надали уповноважений Головного автомобільного управління Міністерства оборони РФ полковник Олександр Миколайович Гук та начальник військового представництва № 1233 полковник Дмитро Дмитрович Єфименко. А ще є відомості від спеціаліста ДКБ (Головне конструкторське бюро) з причепів Віталія Петровича Шишло, інженера Юрія Семеновича Малинковина, інженера полковника у відставці Юрія Сергійовича Лисова та інших заводчан.

Автомобільний причіп МАЗ-5207В з кузовом розмірами 4690х2500х1480 мм важив 3400 кг і міг перевозити 6000 кг вантажу.
Причіп МАЗ-5213 вантажопідйомністю 6000 кг для перевезення товарів народного споживання в закритій тарі.

До підготовчих робіт з виробництва причіпного складу, за інформацією із заводського музею, колектив розпочав 1 жовтня 1945-го. У квітні 1946 року виготовлено перші тритонні моделі сільгосппричепа У2-АП3. Він мав знімну дерев’яну платформу, бокові і задній борти. Його шини, підвіска та ступиці коліс були уніфіковані з вантажівкою УралЗІС-355М.

Причіп-важковоз МАЗ-5208 (1953 р.) для доставки негабаритних великовагових неподільних вантажів із 14-шаровими шинами в кількості 26 штук (24+2) перевозив до 40 т.

А 9 лютого 1948 року з Мінська до Москви пішла колона з першими зразками нової причіпної техніки МАЗ. Це була поїздка на уклін у Міністерство автомобільної промисловості — для схвалення вищим керівництвом. Через три з половиною місяці, 27 травня, Мінський автозавод рапортував про випуск 5000-го причепа!

Причіп-фургон МАЗ-5214 вантажопідйомністю 5000 кг з повним навантаженням буксирували зі швидкістю до 50 км/год.

Підписка про нерозголошення

Технічні дані практично всіх армійських причепів і напівпричепів були засекречені: потенційний противник не повинен був здогадатися, що і як переміщатимуть на виробах Мінського автозаводу. Зайняті на виробництві армійських причепів заводчани давали підписку про нерозголошення військової таємниці. Ветеран МАЗу Іван Миколайович Бабаєв (на заводі він із січня 1950-го) оформлював таку підписку ще за Сталіна. Ніколи колишній провідний конструктор і словом про випущену техніку не обмовився б, якби не було терміну давності. Та й то ніяких секретів він не розкрив — більше про людей говорив, ніж про техніку.

Тракторний причіп ПТС-6 (МАЗ-5227Б), що саморозвантажується, для перевезення 6000 кг масових сільгоспвантажів у польових умовах.
Автопричепу МАЗ-5202Г було під силу перевозити 11 т вантажу.

Серед перших ентузіастів побудови причепів був головний конструктор Мінського автозаводу (раніше головний конструктор Ярославського автозаводу) Георгій Михайлович Кокін. Згодом він став ректором Білоруського педагогічного інституту. Його заступником з автомобілів служив Аркадій Миколайович Бритовський, який згодом виїхав на Кременчуцький автозавод. Важливу роль у літописі підприємства відіграв заступник головного конструктора з причепів Олександр В’ячеславович Фрідріх, який отримав науковий ступінь доктора технічних наук. І як не згадати начальника експериментального цеху Миколи Ілліча Міхєєва! Список імен можна продовжувати.

МАЗ-5203 вантажопідйомністю 20 т без підкатного візка мав довжину 10 825 мм, ширину 3000 мм і висоту 1285 мм.
Модернізований МАЗ-5203М створили для транспортування вантажів масою до 18 т.

У перші повоєнні роки всі були новачками у своїй справі, весь конструкторський відділ. І — смішно сказати — розміщувалися фахівці в так званому інженерному корпусі, а, по суті, в бараку, побудованому полоненими гітлерівцями за огорожею заводу. Особливих стандартів тоді не було. Як намалювали причіп, перевірили під навантаженням — так і пускали в серію. Головне — щоб вся документація залишалася в офісі, винос додому був під забороною.

Вага в 19,5 т була по плечу причепа МАЗ-5204 з базою 5030 мм.
Шасі причепа МАЗ-5206 важило 5400 кг без навантаження і 15 700 кг з виробом.

Спасибі трофеям?!

Один із перших причепів Мінського автозаводу, МАЗ-5330 ще в роки Великої Вітчизняної війни створював головний конструктор Ілля Харитонович Пахтер. Тієї пори готові креслення передавали в Техчастину. Там із них виготовляли дослідний зразок. При виявленні нестиковок їх виправляли тут, на проекті, і для порядку розписувалися. Навіть спочатку виробництво через дрібниці не зупиняли.

Паливозаправник МАЗ-5216 комплектували ємністю на 16 000 літрів довжиною цистерни 7500 мм, шириною 2400 мм, висотою 1500 мм.

Перші спеціалісти з причепів були асами своєї справи. Наприклад, головний технолог Михайло Юрійович Кане встиг навіть пройти стажування у Форда на Горьківському автозаводі! Робочі питання вирішували буквально на ходу. Поки керівництво заводу ламало голову над тим, як скоріше пустити в серію вантажівки МАЗ, у головне конструкторське бюро (ГКБ) по причепах постукали військові. Їм терміново знадобився універсальний причіп на двовісному шасі з поворотним візком, під несучий кузов з «хитрим» обладнанням. Спочатку інженери хотіли почати з чистого аркуша, але хтось помітив: «Навіщо велосипед винаходити?! Може, чого у фриців підглянемо?» Ідею схвалили. Оглянули, обмацали кілька трофейних «залізяків», додали свої задуми — і справа пішла на лад. Вже до наступного візиту військових представили дослідний зразок, і він їх влаштував! В результаті 11-тонний спецпричіп-шасі з переднім поворотним візком для установки несучих кузовів-фургонів отримав індекс МАЗ-5330. Спочатку його використовували для монтажу генераторів та станцій енергопостачання, а пізніше на нього «посадили» спецобладнання ППО. А ось двовісний МАЗ-5206 зразка 1946 року із збільшеним дорожнім просвітом спочатку проектували під радіолокаційні станції раннього виявлення.

Напівпричіп МАЗ-5215 з базою 4500 м перевозив до 12 т вантажу.
Просвіт під осями напівпричепа-фургону МАЗ-5217 становив 440 мм, а під прибраними катками опорного пристрою – 350 мм.

Для танків та САУ

Якось Бабаєва викликав до себе головний конструктор: «Слухай, Іване Миколайовичу, від Міноборони надійшло замовлення на причіп для перевезення танків. Треба поважити: візьмись за трапи». Але розміри танка за довжиною, шириною ніхто не дав. У результаті за тиждень «зрозуміли» трапи «зі стелі». Ні штампів, ні оснастки тоді не було, і довелося все робити на примітивному рівні.

Новинка 1952 року: тягач МАЗ-200В з напівпричепом МАЗ-5215 з дерев’яними бортами на сталевій лонжеронній рамі возив по 12 т вантажу.
Автопоїзд з напівпричепом МАЗ-5215 вантажопідйомністю 12 т в Афганістані.

Через два тижні виготовили трапи з дорожнім просвітом 280 мм, і тут отримали наказ протестувати. Танк для навантаження ніде не знайшли, але недаремно говориться: голь на вигадку хитра. Вмовили хлопця на гусеничному тракторі в’їхати на причіп. Тест пройшов успішно: у русі мирний «танк» із кріплення не зірвався. Причіп-важковоз МАЗ-5203Б зразка 1951 року поставили в серійне виробництво. Слідом з’явилися МАЗ-5203В вантажопідйомністю 20 т і МАЗ-5203 М, здатний везти 18 т. Через кілька років ці зразки передали на Челябінський машинобудівний завод автомобільних і тракторних причепів. Там ці моделі випускали з тими ж індексами, тільки під маркою ЧМЗАП.

Сідельний тягач МАЗ-501В (4х4) з напівпричепом МАЗ-5245В.
24 вересня 1973 року в Мінську було виготовлено 1000-й напівпричіп МАЗ-5205.

Секретний «гросбух»

Виробництво причепів для Міноборони було засекречено. Військові ніколи не говорили конструкторам, для чого потрібний той чи інший причіпний виріб. Як орієнтир давали дані щодо навантаження і габаритів. Втім, конструктори — не чайники, розуміли, що не для перевезення огірків у бочках потрібні вироби із міцною рамою та посиленою підвіскою.

Самоскидний автопоїзд 1978 року: тягач МАЗ-504Г та напівпричіп МАЗ-5232В.
Лісовоз МАЗ-543403‑220 з причепом-розпуском.

Удосконалювалися і тяжіли танки та САУ, а люди в погонах замовляли все нові і нові причіпні моделі під солідніше навантаження. У 1950 році з’явилося шасі напівпричепа МАЗ-5204 вантажопідйомністю 19,5 т. Зварна рама з профільного прокату мала підняту передню частину під зчіпку з тягачом або підкатний візок з дишлом. У 1952-му створили дослідний одновісний напівпричіп МАЗ-5201 з високою дерев’яною платформою. У нього була складна опорна стійка і чотири секції відкидних бортів, по два зліва і справа. У 1953 році з воріт Мінського автозаводу виїхав перший автомобільний причіп-важковоз МАЗ-5208 вантажопідйомністю 40 т. Роком пізніше в серію пішов уже 60-тонник МАЗ-5212. Альтернативи цим виробам ні в Радянському Союзі, ні в країнах Варшавського Договору в той період не було. А в 1955 році мінчани констирували МАЗ-5224 з зниженою висотою рами і двохскатним ошиновуванням всіх коліс для перевезення військових вантажів.

Танковозний МАЗ-5247Г використовували в зчіпці з тягачом МАЗ-537Г (8х8).
Самоскидний напівпричіп МАЗ-950600-020 з кузовом об’ємом 18 м3 перевозить до 26 т сипучих вантажів.

Якось Бабаєв та його колеги ледь не стали «ворогами народу». І все через надмірну старанність. Фахівців розпирало професійне занепокоєння: як працюють їхні дітища, на якій місцевості, в яких кліматичних умовах? Ентузіасти вирішили зібрати інформацію щодо експлуатації причепів. Звели в купу дані замовників про застосування виробів, склали відповідний «гросбух», проінформували про це керівництво.

Двохосний МАЗ-8378 у зчіпці з автомобілем МАЗ-5336 (4х2).

Представників компетентних органів трохи “Кіндратій не вхопив” — так вони перехвилювалися! Відібрали у «дослідників» все начисто, і сховали в сейф від гріха подалі. Після цього ніхто з керівництва доступу до «секретки» вже не мав. Виявляється, МАЗівське ГКБ з причепів побічно працювало на оборону, навіть коли виконувало, начебто, суто цивільні замовлення. Наприклад, в кінці 50-х – початку 60-х на замовлення Міністерства середнього машинобудування і технічним вимогам Ленгіпрострою мінчани розробили автономні електричні і керовані людиною візки з пультом ДК для перевезення … ядерних відходів! Через півстоліття творці пам’ятають їх конструктивні особливості: 110 мм лобовий свинцевий панцир, скло товщиною 300 мм, бічні стінки кабіни по 25 мм металу. П’ять штук пішло на експорт у ГДР, на Ростокську електростанцію. У 1986-му стався Чорнобиль, і досвід будівництва цих візків врахували при обладнанні партії машин із захистом для водія. Вони були задіяні під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Причепи на двох осях і здвоєних шинах теж складова частина історії МАЗу.

Для «Совтрансавто»

З початку причіпного виробництва у 1946 році за перші півстоліття історії фахівці МАЗу розробили понад 100 різних конструкцій, добра половина яких призначалася військовим.

Двохосьові напівпричепи Мінського автозаводу працювали як на внутрішніх, так і міжнародних перевезеннях.

Причіпний склад МАЗ ніколи не створювали від балди — кожна модель розрахована під конкретну вантажівку. Так, до сімейства МАЗ-200 у 50-ті роки ХХ століття йшли причепи вантажопідйомністю від 6 до 10 Т: моделі з індексами 5206, 5207В, 5213, 5224В. До цієї когорти відноситься напівпричіп МАЗ-5215Б, здатний транспортувати 12,5 т. У вересні 53-го головний конвеєр досяг проектної потужності з випуску автомобільної техніки, і в тому році вийшли дослідні лісовози МАЗ-501 з причепом-розпуском в грудні 1955-го. У п’ятій п’ятирічці МАЗ освоїв лінійку причепів вантажопідйомністю від 6 до 60 т.

Наймасовіші у виробництві — трьохосьові трейлери МАЗ.

У 60-ті роки питання підвищення корисного навантаження вирішували випуском 7-тонного причепа МАЗ-5243 та 13,5-тонного МАЗ-5245. Їх виготовляли для роботи в зчіпці з МАЗ-500. 1965-го Мінський автозавод представив на ярмарку в Лейпцигу тягач МАЗ-504 з напівпричепом МАЗ-5245. Паралельно завод випускав і тракторні самоскидні причепи 1-ПТС-5 вантажопідйомністю 5 т. У цей час було освоєно складання спеціального напівпричепа 5244Б вантажопідйомністю 10,4 т і самоскидного 5232В, здатного везти.

Напівпричіп-контейнеровоз МАЗ-9389 у зчіпці з магістральним тягачем МАЗ-64221 (6х4).

Початок 70-х років характеризувався появою великовантажних автопоїздів. У їх складі причепи МАЗ вантажопідйомністю 7,0–14,5 т моделей 8925, 8926, 886В, 8950, 8378. У серію пішли й сідельні напівпричепи з індексами 9380, 5105,24. З власної ініціативи завод організував дрібносерійне виробництво автопоїздів МАЗ-504В-5205 вантажопідйомністю 20 т. Роком пізніше мінчани виготовили партію автопоїздів МАЗ-514-886Б та МАЗ-515Б-941.

Контейнерні шасі почали випускати у Мінську ще 1978 року.

У серпні-листопаді 1973 року, напередодні 50-річчя автопрому СРСР і 30-річчя Мінського автозаводу, було організовано автопробіг територією 15 союзних республік. Маршрут протяжністю 17 500 км шість зчіпок МАЗ-500 та МАЗ-5335 разом з причепами та напівпричепами білоруського виробництва зайняв 85 днів. За цей час жодної серйозної поломки не сталося. А 24 вересня 1973 року в Мінську було виготовлено 1000-й напівпричіп МАЗ-5205.

Вперше в країні з 1978 року мінчани дали старт виробництву напівпричепів-контейнеровозів МАЗ-9389. Вони могли транспортувати два великовантажні контейнери типу 1С ISO. На той час МАЗ був єдиним у СРСР постачальником напівпричепів для міжнародних перевезень у системі «Совтрансавто». А в квітні 1980-го було випущено першу промислову партію автопоїздів на базі вантажівок МАЗ-6422 (6х4). Такий автопоїзд у 1984 році демонстрували на ВДНГ СРСР у рамках ювілейної виставки «Автопром-84», присвяченої 60-річчю радянського автомобілебудування.

Вже за рік перший у СРСР магістральний автопоїзд, що відповідає європейським нормам, отримав Золоту медаль Пловдівського ярмарку. До сім’ї МАЗ-6422 (6х4) і МАЗ-5432 (4х2) кінця 80-х початку 90-х конструктори створили гаму напівпричіпних «хвостів» моделей 9380, 9397, 9398, 9396, 325 їх було враховано останні досягнення світового приціпобудування: алюмінієві платформи, тенти з синтетичних матеріалів, керовані осі, двопровідні та комбіновані гальмівні системи і т. д. Після модернізації та збільшення потужності тягачів повну масу автопоїздів вдалося підняти з 36-38 до 38-42. Багато з них тягали напівпричепи із синіми тентами «Совтрансавто».

За десятиліття ресурс напівпричепів МАЗ зріс у кілька разів і на початок 21 століття становив уже 400000 км пробігу. До моменту розвалу СРСР 88% всіх МАЗів випускали з Державним знаком якості. Та і рівень причіпного складу — ще пошукати треба: починаючи з 1974 року, причепи та напівпричепи МАЗ атестуються на вищу категорію якості.